Коротка історія розвитку звукових карт

https://control-ctrl.com.ua/ Сьогодні відтворення і запис звуку здаються настільки природним процесом, що складно собі уявити, що порівняно недавно все було інакше. Були часи, коли звук здавався чимось даремним і непотрібним для ПК, а про природності звучання ніхто навіть не замислювався.

Перші комп'ютери сімейства IBM PC постачали примітивним динаміком PC Speaker (спікер). У народі це диво було прозвано «пискавкою», що абсолютно справедливо: пристрій міг відтворювати за раз не більше одного тону, а регулювання гучності була сильно ускладнена. Призначення у динаміка було одне — відтворювати діагностичні сигнали при завантаженні і роботі ПК. Однак творці ігор знайшли пристрою інше застосування: задаючи частоту і черговість звучання, вони створювали щось на зразок музики. До кінця 80-х кожна поважаюча себе гра мала подібний «саундтрек».

Наступним етапом у розвитку комп'ютерного звуку стала поява в 1987 році фактично першою звукової карти Creative Music System (CMS). Один звуковий чіп обробляв сигнал для правого каналу, другий — для лівого. Висока ціна (більше $300) відлякала покупців.

Звукова карта SB Live! — ответ Creative — вышла в 1998 году и использовала совершенно новые технологии. Сингапурская компания сделала ставку на Direct Sound 3D.Технология изменяла звук в зависимости от типа помещения, который выбирался из фиксированного набора предустановок. Таким образом, эффект трехмерности создавался в большей степени благодаря имитации окружающей среды игрового персонажа. Если последний падал в воду, то звук вокруг него приобретал характерное подводное звучание, в том случае, если персонаж забирался в трубу, его окружало металлическое эхо. Чип мог работать с восьмью звуковыми потоками одновременно и поддерживал 26 вариантов звучаний различных сред. Благодаря простоте и надежности EAX получил одобрение со стороны разработчиков и вскоре стал неотъемлемой частью компьютерных игр.

Самые первые компьютеры семейства IBM PC снабжали примитивным динамиком PC Speaker (спикером). В народе это чудо было прозвано «пищалкой», что совершенно справедливо: устройство могло воспроизводить за раз не более одного тона, а регулировка громкости была сильно затруднена. Назначение у динамика было одно — воспроизводить диагностические сигналы при загрузке и работе ПК. Однако создатели игр нашли устройству иное применение: задавая частоту и очередность звучания, они создавали что-то вроде музыки. К концу 80-х каждая уважающая себя игра имела подобный «саундтрек».

Источник: https://fishki.net/2738351-kratkaja-istorija-razvitija-zvukovyh-kart-creative.html © Fishki.net